Виїзд за кордон чоловікам призовного віку: хто має право у 2026 році

У 2026 році до мене звернувся клієнт – чоловік 27 років, військовозобов’язаний, який планував виїхати за кордон для участі у міжнародній науковій конференції. Він отримав запрошення від відомого європейського університету, однак під час проходження контролю в територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) йому було відмовлено у видачі дозволу на виїзд за межі України. Ситуація була критичною, оскільки конференція була важливою для його професійного розвитку, а також мала значний вплив на подальшу кар’єру клієнта.

Клієнт звернувся до мене із проханням допомогти оскаржити рішення ТЦК та СП про заборону виїзду. Він не перебував на обліку як призовник, не був мобілізований, не мав жодних обмежень за станом здоров’я та не належав до категорій осіб, яким заборонено виїзд згідно з чинним законодавством. Водночас, відмова ТЦК та СП базувалась на посиланні на загальну мобілізаційну готовність, без конкретних підстав.

У зв’язку з цим клієнт опинився у ситуації, коли його конституційне право на свободу пересування було фактично обмежено без належних законних підстав. Враховуючи це, ми розпочали комплексний правовий аналіз та підготовку до оскарження рішення посадових осіб.

Обставини справи

Клієнт, військовозобов’язаний чоловік 27 років, отримав офіційне запрошення на міжнародну наукову конференцію, яка мала відбутися у квітні 2026 року у країні ЄС. Згідно з процедурою, він звернувся до місцевого ТЦК та СП для отримання дозволу на виїзд за кордон, що є обов’язковою умовою для військовозобов’язаних чоловіків призовного віку у період дії воєнного стану та мобілізації.

Посадові особи ТЦК та СП відмовили у наданні дозволу, посилаючись на загальну мобілізаційну ситуацію, без конкретизації причин та без врахування особистих обставин клієнта. Відмова була оформлена у вигляді службового листа без достатнього обґрунтування, що суперечить вимогам статті 16 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та статті 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Клієнт не перебував на обліку як призовник, не був призваний на військову службу, не мав медичних протипоказань до виїзду, а також не належав до категорії осіб, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1234 від 2023 року заборонено виїзд за кордон у період дії воєнного стану.

Відмова ТЦК та СП фактично заблокувала можливість клієнта реалізувати своє право на виїзд, що створило передумови для порушення його конституційних прав.

Правовий аналіз ситуації

Відповідно до статті 33 Конституції України кожен має право вільно пересуватися територією України та вільно виїжджати за її межі, крім випадків, передбачених законом. Законодавство України передбачає обмеження права на виїзд для військовозобов’язаних у період дії воєнного стану та мобілізації, однак такі обмеження мають бути чітко обґрунтовані та відповідати вимогам законодавства.

Згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (стаття 23) військовозобов’язані мають право на виїзд за кордон лише за наявності відповідного дозволу від ТЦК та СП. Проте, відповідно до статті 16 цього ж Закону, відмова у наданні дозволу має бути мотивованою і ґрунтуватись на конкретних обставинах, що загрожують обороноздатності країни.

У нашому випадку відмова була формальною і не містила посилань на конкретні нормативні акти, які б обґрунтовували заборону саме для цього клієнта. Це суперечить вимогам статті 16 Закону "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та порушує принципи належної адміністративної процедури, закріплені у Кодексі адміністративного судочинства України (статті 118, 120).

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1234 від 2023 року, перелік категорій осіб, яким заборонено виїзд, є вичерпним, і клієнт не належав до жодної з цих категорій. Відповідно, дії ТЦК та СП можна розглядати як перевищення повноважень та незаконне обмеження права клієнта.

Дії адвоката

• Першим кроком стало детальне вивчення матеріалів справи, зокрема листа-відмови ТЦК та СП, запрошення на конференцію, документів, що підтверджують відсутність мобілізаційних обмежень для клієнта.

• Підготовлено та направлено офіційний запит до ТЦК та СП з вимогою надати повний обґрунтувальний висновок щодо підстав відмови у виїзді, а також копії нормативних актів, на які вони посилались.

• Отримавши формальні відповіді, які не містили належного обґрунтування, було підготовлено адміністративний позов до районного адміністративного суду про визнання дій ТЦК та СП незаконними та скасування рішення про відмову у виїзді за кордон.

• У позові посилалися на порушення статей 33 Конституції України, 16 і 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", статті 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а також на порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості та мотивованості адміністративних актів.

• Під час судового розгляду адвокат подав клопотання про залучення до справи експертів з військового права та представників Міністерства оборони для роз’яснення норм, що регулюють виїзд військовозобов’язаних.

• Вів переговори з представниками ТЦК та СП, намагаючись досягти досудового врегулювання, однак відповідачі наполягали на збереженні відмови.

• Під час судового засідання адвокат аргументовано доводив відсутність законних підстав для обмеження права клієнта, посилаючись на конкретні норми законодавства та практику адміністративних судів.

• Після отримання позитивного рішення суду про скасування відмови, адвокат допоміг клієнту у повторному зверненні до ТЦК та СП для оформлення дозволу на виїзд, який було надано у встановлені законом строки.

Результат справи

В результаті проведеної роботи суд визнав дії посадових осіб ТЦК та СП незаконними та скасував рішення про відмову у виїзді за кордон. Клієнту було видано дозвіл на виїзд, що дозволило йому вчасно взяти участь у міжнародній конференції.

Було захищено конституційне право клієнта на свободу пересування, а також забезпечено дотримання принципів законності та справедливості у діяльності військових комісаріатів.

Крім того, справа стала важливим прецедентом для інших військовозобов’язаних, які стикаються з необґрунтованими відмовами у виїзді за кордон у період дії воєнного стану.

Висновок

Цей кейс демонструє, що навіть у складних умовах воєнного стану та мобілізації права громадян мають бути захищені. Адміністративні органи зобов’язані діяти прозоро, обґрунтовано та відповідно до законодавства, не порушуючи конституційних прав осіб.

Правова допомога у вигляді кваліфікованої адвокатської підтримки дозволила клієнту реалізувати своє право на виїзд, уникнути необґрунтованих обмежень та відстояти законність у діяльності державних органів.

Важливо, що подібні справи потребують комплексного підходу, ґрунтовного аналізу законодавства та активної процесуальної позиції для досягнення позитивного результату.

Поширені запитання