Успішний захист права на відстрочку від мобілізації у 2026 році: кейс військовозобов’язаного з новими правилами

Зміни у правилах відстрочки від мобілізації у 2026 році та виклики для військовозобов’язаних

У 2026 році в Україні набрали чинності нові правила відстрочки від мобілізації, які суттєво вплинули на порядок оформлення та підтвердження права на відстрочку. Законодавець звузив коло осіб, які можуть розраховувати на відстрочку, а також посилив вимоги до документального підтвердження підстав.

До мене, як до адвоката з багаторічним досвідом у сфері військового права, звернувся клієнт – військовозобов’язаний чоловік, який раніше користувався відстрочкою як багатодітний батько. Йому було відмовлено у продовженні відстрочки на підставі нових правил, що поставило під загрозу його сімейне благополуччя та стабільність родини.

Ситуація була критичною, адже без відстрочки клієнт міг бути мобілізований у найближчі тижні, що призвело б до значних соціальних та психологічних проблем для всієї родини. Необхідно було швидко та професійно відстояти його права, використовуючи чинне законодавство та практику судів.

Обставини справи

Клієнт, військовозобов’язаний чоловік 38 років, звернувся до мене після того, як територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) відмовив йому у наданні відстрочки від мобілізації за новими правилами, які набрали чинності у 2026 році.

Раніше клієнт мав відстрочку як багатодітний батько відповідно до статті 23 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу". Проте у 2026 році Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 145, яка змінила порядок підтвердження права на відстрочку, зокрема посиливши вимоги до кількості дітей, віку дітей та їхнього статусу.

Під час чергової медичної комісії військово-лікарська комісія (ВЛК), керуючись новими наказами МОЗ України щодо діяльності ВЛК, визнала клієнта придатним до служби без обмежень. ТЦК та СП, посилаючись на це, відмовили у відстрочці, аргументуючи це тим, що клієнт не відповідає новим критеріям відстрочки для багатодітних батьків.

Клієнт вважав, що його права порушені, оскільки відповідно до статті 23 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" та частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" він має право на відстрочку до досягнення дітьми певного віку, а також що зміни в постанові КМУ не можуть застосовуватися ретроспективно.

Таким чином, було порушено право клієнта на соціальний захист та законне право на відстрочку від мобілізації, що могло призвести до необґрунтованої мобілізації з порушенням чинного законодавства.

Правовий аналіз ситуації

Для правового аналізу було застосовано такі нормативно-правові акти:

• Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (зокрема, стаття 23, яка регламентує підстави для відстрочки);
• Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу", стаття 23, яка визначає категорії осіб, що мають право на відстрочку;
• Постанова Кабінету Міністрів України № 145 від 2026 року, яка внесла зміни до порядку оформлення відстрочки;
• Наказ Міністерства охорони здоров’я України щодо діяльності військово-лікарських комісій;
• Кодекс адміністративного судочинства України, що регламентує порядок оскарження рішень органів влади.

Аналізуючи ситуацію, було встановлено, що постановою КМУ № 145 було фактично змінено критерії відстрочки, але при цьому не було враховано перехідні положення, що унеможливлює застосування нових норм до вже наявних прав на відстрочку без належного оформлення та підтвердження.

Відповідно до статті 58 Конституції України, законодавство не може застосовуватися зворотно, якщо це порушує права громадян. Крім того, стаття 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначає, що мобілізаційні заходи мають здійснюватися з урахуванням прав і свобод людини.

Військово-лікарська комісія, керуючись наказом МОЗ, неправильно оцінила стан здоров’я клієнта, не врахувавши супутніх захворювань, що відповідно до пункту 5 наказу МОЗ № 200 від 2024 року дають право на відстрочку за станом здоров’я.

Таким чином, дії ТЦК та СП, а також ВЛК були незаконними, оскільки порушували права клієнта, закріплені в законі, а також не відповідали вимогам про захист прав військовозобов’язаних при мобілізації.

Дії адвоката

• Першочергово було проведено детальний збір документів клієнта, включно з медичними довідками, свідоцтвами про народження дітей, довідками з органів соцзахисту.
• Підготовлено та направлено до ТЦК та СП офіційний запит із проханням надати письмове обґрунтування відмови у відстрочці із посиланням на конкретні норми законодавства та документи, що лягли в основу рішення.
• Отримавши відмову, підготував адміністративну скаргу на дії ТЦК та СП до вищого органу Міністерства оборони України, зокрема посилаючись на порушення статей 23 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" та 3 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
• Паралельно було ініційовано повторне медичне обстеження клієнта у незалежній медичній установі, результатом якого стало підтвердження наявності захворювань, що дають право на відстрочку згідно з наказом МОЗ № 200.
• Після відмови у задоволенні адміністративної скарги, було підготовлено та подано позов до адміністративного суду відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України з вимогою скасувати рішення ТЦК та СП про відмову у відстрочці.
• Під час судового розгляду адвокат аргументував позицію, посилаючись на Конституцію України, закони про мобілізацію, військовий обов’язок, а також на практику Європейського суду з прав людини щодо захисту прав військовозобов’язаних.
• Велися переговори з представниками ТЦК та СП для врегулювання спору поза судом, однак отриманої відмови не було, що підтвердило необхідність судового захисту.
• Адвокат забезпечив участь клієнта у судовому засіданні, надав повний пакет доказів, включно з медичною документацією, що підтверджує право на відстрочку.

Результат справи

За результатом судового розгляду адміністративний суд повністю задовольнив позовні вимоги клієнта, визнавши дії ТЦК та СП незаконними та зобов’язавши їх надати відстрочку від мобілізації відповідно до чинного законодавства та підтверджених підстав.

Суд врахував, що застосування нових правил відстрочки без дотримання перехідних положень та без належного медичного підтвердження є порушенням прав військовозобов’язаного.

Таким чином, клієнт отримав законний захист свого права на відстрочку від мобілізації, що дозволило йому залишитися з родиною і уникнути необґрунтованої мобілізації.

Крім того, рішення суду стало важливим прецедентом для інших військовозобов’язаних, які опинилися у схожій ситуації через зміни в законодавстві 2026 року.

Висновок

Цей кейс демонструє важливість професійної юридичної допомоги у спорах із військовими комісіями та органами мобілізації, особливо в умовах постійних змін у законодавстві.

Правова позиція, ґрунтована на комплексному аналізі законодавства, дозволила захистити права військовозобов’язаного, запобігти порушенням та забезпечити соціальну стабільність у сім’ї клієнта.

Дотримання норм Конституції України, законів про мобілізацію та військовий обов’язок, а також процесуальних гарантій у адміністративному судочинстві є ключовими для ефективного захисту прав у подібних справах.

Поширені запитання